В моем саду, под пылью, у дороги,
Ручей пробился жажды и тревоги.
Ручей забытой страсти, горя, гнева –
Росток давно минувшего посева.
Забытый и заброшенный, под грязью,
Ты мне мешал, ты отзывался страстью…
Но всё казалось чистым и святым…
Зачем мне страсть?
Пустой мираж и дым.
Но я дышу, дышу, и всё сильнее
Его я вспоминаю и лелею.
Его я жду, ту воду, что пробьётся,
И зазвучит, и счастьем отзовётся.
Я не смогу тебя засыпать, спрятать…
Ты только мой, с тобой летать и падать.
И Истину с тобой я снова слышу…
Могу мечтать, люблю и ненавижу.
Комментарий автора: Это стихотворение моей жены-христианки Павленко Наташи.
Павленко Наташа,
Kharkov, Ukraine
1974г. рождения. Христианка с 1993г. Трое детей. Муж - служитель Евангелия. Собственное служение - дьяконисса поместной церкви. e-mail автора:samson@kharkov.ua сайт автора:Послание Харькова
Прочитано 5201 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
